Сьогодні сьомий день поетичної естафети «Україна в
поетичних рядках земляків»,присвяченої 29-ій річниці Дня незалежності України.
Світлана Гаврилова (1948 р.) – жителька с.Уланів,
педагог, поетеса, громадський діяч, активна учасниця художньої самодіяльності
Уланівського СБК, керівник літературного об’єднання «Світоч», автор майже
десятка поетичних збірок. Її твори часто друкуються в ЗМІ. З 1974 по 2005 рік
працювала вчителем історії в Росії, та любов до рідного краю пронесла і
зберегла у серці на все життя. В житті на першому місці завжди були родина,
книга, українська пісня.
Може, щось є на світі краще
Може, щось є на світі краще,
Там і море, і пальми ростуть,
Зорі ближче і світять інакше
Та, повірте, не в тому суть.
Там прекрасно; і сонце в півнеба,
І зими там ніколи нема…
Нам такої країни не треба,
Бо немила та серцю земля.
Присягаю своїй я країні!
І величним просторам її!
І річкам, і озерам синім,
Тут зросли ми – і я, і ти.
Я клянусь короваєм хліба,
Що зростає тут з давніх-давен,
Що чужих нам країв не треба,
Ще прийде України день!
Я цілую – як вищу святиню –
Благородні твої прапори,
Захищати тебе, любиму,
Встануть доньки твої і сини.
Ми клянемось про тебе дбати,
Щоб минула тебе біда,
Ти – найкраща у світі мати,
Батьківщино ( святая) твоя і моя!
Україно моя!
Україно моя, скільки в тобі віків,
Скільки горя зазнала ти, скільки печалі.
Скільки мудрості в людях та щирих до всіх почуттів.
І які дивовижні у просторі синії далі.
Скільки рік, що повільно течуть в берегах,
Золотого піску, що обрамлює їх величаво.
Тут до бою народ піднімала стальна булава
І в століттях про тебе лунала достойная слава.
Україно моя, ти навіки любима земля.
Кожен нині пророк, тільки дехто зухвало шепоче.
Ніби в людях гідності не стало, та й сили нема.
Темні дні забуття Україні сьогодні пророчать.
Земле рідна моя, вірю щиро і свято в народ,
Вірю в те, що майбутнє твоє величаве.
Ми піднімемось дружно і разом підемо в поход,
І до щастя відродиться наша з тобою держава.
Не забудемо тих, хто поліг у святій боротьбі,
І Шевченка слова будуть знову, як завжди, пророчі.
Розквітала б земля, суверенна держава моя,
Більш нічого для щастя серденько бажати не хоче.
Патріотичну поезію Світлани
Гаврилової читають члени літературного об’єднання «Світоч»села
Уланів. Вірш «Моє село – душі криниця» читає дипломант ( ІІІ місце) районного
конкурсу читців «Тарас Шевченко – батько української нації »( 2019 р.)
- Шкорба Вероніка (13 р.). Вірш «Люблю тебе, слова шукаю" читає Коваленко
Валерія (16 р.)– учасниця районного конкурсу читців.