Меню

Головна Творчі колективи Заходи Афіші Сценарії Контакти

понедельник, 24 августа 2020 г.

Шановні українці,  колектив комунального закладу  «ХМІЛЬНИЦЬКИЙ РБК» щиро вітає усіх З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ! 


         Це свято свободи і вільної думки,  свято відродження української державності та національної свідомості, свято віри та надії на вічне щасливе майбуття нашої рідної неньки-України!

Для кожного, хто вважає себе українцем, назва нашої країни є святинею, національним скарбом. Усі найкращі дочки й сини України протягом століть мріяли про її незалежність, віддавали та віддають сьогодні  всі свої сили й прагнення в ім'я цієї мети. Низький уклін всім, хто боронить нашу рідну землю, велика шана і вічна пам’ять тим, хто віддав за неї своє життя!

       Ми – українці – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками піднесімо її культуру, своїми досягненнями прославляймо її! Будьмо гідними своїх предків, любімо рідну землю так, як заповідав великий Тарас, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

 

        Вірш "Я закоханий палко, без міри..." Василя Симоненка читає неодноразовий переможець районних конкурсів читців Володимир Новак  з с. Пустовійти . 


Оператор - керівник народної аматолрської кіностудії "Гіпаніс" - Максим Загородній


воскресенье, 23 августа 2020 г.

Поетична естафета «Україна в поетичних рядках земляків» ( день сьомий)

 

Сьогодні сьомий день поетичної естафети «Україна в поетичних рядках земляків»,присвяченої 29-ій річниці Дня незалежності України.

Світлана Гаврилова (1948 р.) – жителька с.Уланів, педагог, поетеса, громадський діяч, активна учасниця художньої самодіяльності Уланівського СБК, керівник літературного об’єднання «Світоч», автор майже десятка поетичних збірок. Її твори часто друкуються в ЗМІ. З 1974 по 2005 рік працювала вчителем історії в Росії, та любов до рідного краю пронесла і зберегла у серці на все життя. В житті на першому місці завжди були родина, книга, українська пісня.

Може, щось є на світі краще

Може, щось є на світі краще,

Там і море, і пальми ростуть,

Зорі ближче і світять інакше

Та, повірте, не в тому суть.

Там прекрасно; і сонце в півнеба,

І зими там ніколи нема…

Нам такої країни не треба,

Бо немила та серцю земля.

Присягаю своїй я країні!

І величним просторам її!

І річкам, і озерам синім,

Тут зросли ми – і я, і ти.

Я клянусь короваєм хліба,

Що зростає тут з давніх-давен,

Що чужих нам країв не треба,

Ще прийде України день!

Я цілую – як вищу святиню –

Благородні твої прапори,

Захищати тебе, любиму,

Встануть доньки твої і сини.

Ми клянемось про тебе дбати,

Щоб минула тебе біда,

Ти – найкраща у світі мати,

Батьківщино ( святая) твоя і моя!

Україно моя!

Україно моя, скільки в тобі віків,

Скільки горя зазнала ти, скільки печалі.

Скільки мудрості в людях та щирих до всіх почуттів.

І які дивовижні у просторі синії далі.

Скільки рік, що повільно течуть в берегах,

Золотого піску, що обрамлює їх величаво.

Тут до бою народ піднімала стальна булава

І в століттях про тебе лунала достойная слава.

Україно моя, ти навіки любима земля.

Кожен нині пророк, тільки дехто зухвало шепоче.

Ніби в людях гідності не стало, та й сили нема.

Темні дні забуття Україні сьогодні пророчать.

Земле рідна моя, вірю щиро і свято в народ,

Вірю в те, що майбутнє твоє величаве.

Ми піднімемось дружно і разом підемо в поход,

І до щастя відродиться наша з тобою держава.

Не забудемо тих, хто поліг у святій боротьбі,

І Шевченка слова будуть знову, як завжди, пророчі.

Розквітала б земля, суверенна держава моя,

Більш нічого для щастя серденько бажати не хоче.

Патріотичну поезію Світлани Гаврилової читають члени літературного об’єднання «Світоч»села Уланів. Вірш «Моє село – душі криниця» читає дипломант ( ІІІ місце) районного конкурсу читців «Тарас Шевченко – батько української нації »( 2019 р.) - Шкорба Вероніка (13 р.). Вірш «Люблю тебе, слова шукаю" читає Коваленко Валерія (16 р.)– учасниця районного конкурсу читців.





суббота, 22 августа 2020 г.

Поетична естафета «Україна в поетичних рядках земляків» ( день шостий)

Сьогодні шостий день поетичної естафети «Україна в поетичних рядках земляків»,присвяченої 29-ій річниці Дня незалежності України.

Людмила Степанова( 1961 р.н.)– хмільницька поетеса, член літературно-мистецького клубу «Золота троянда», співавтор літературно-мистецького альманаху «Подільська пектораль» (2002р.), автор кількох власних збірок. Патріотичні вірші майстрині слова сповнені великої любові до краси рідного краю, в них ми бачимо багатий довколишній світ природи, що характеризує рідну Батьківщину.

Україні

Людмила Степанова

Сьогодні сумувати я не стану.

Цей дощ і холод, прошуміло літо…

Хоч я люблю, коли весною зрання

Нас вишні обсипають білим цвітом.

Я знов п’янію від духмяних квітів,

До них горнуся серцем, як дитина,

Чи можу цим жоржинам не радіти?

Та це ж моя квітуча Україна!

Тут чорнобривці виплекала ненька,

Он ягоди в калині дозрівають,

Ось тут моя хатинонька рідненька.

Де в лузі верби восени співають.

Уже зібрались птахи відлітати.

Десь зимувати в край чужий полинуть,

Та їх я буду тут завжди чекати,

Любити землю, дім свій – Україну!

Мій краю

Відцвітає ружа у саду,

Пахнуть трави скошені, духмяні.

Босими ногами тут пройду,

Сиплять згадки в лузі роси ранні.

Слухаю у вербах вітерець,

Слухаю мелодію озерця.

Просковзнувсь в долоні промінець,

Розілляв тепло і ніжність серця.

Чом щезають всі пусті слова,

Губляться образи і тривоги,

Цвітом знов дурманить голова,

Як впаду у трави босоногі?

Тут нап’юся ласки досхочу,

Сон хатини рідної впіймаю.

Я до тебе, краю, прилечу,

Хоч не пташка й крил міцних не маю.

Вірш Людмили Степанової «Україні» читає дипломант (ІІ місце) районного конкурсу читців «Тарас Шевченко – батько української нації», активна учасниця художньої самодіяльності Клітенського сільського клубу – Анастасія Молот

пятница, 21 августа 2020 г.

Поетична естафета «Україна в поетичних рядках земляків» ( день п'ятий)

 

Сьогодні п'ятий день поетичної естафети «Україна в поетичних рядках земляків», присвяченої 29-ій річниці Дня незалежності України.

Жанна Олексіївна Жур( 1936 р.н.) – вчителька української мови та літератури, поетеса, член Національної спілки журналістів України, член любительського об’єднання «Читацьке коло», що функціонує при районній бібліотеці для дорослих, член літературно-мистецького клубу «Золота троянда». Видала не тільки поетичні збірки, а й методичні посібники для школярів. Багато своїх віршів присвятила рідному місту, краю.

Україна-мати

І найкраща, й найрідніша

Україна-мати.

Що милішим є на світі,

Ніж її плекати?

Розквітає, молодіє

Вільная держава.

Буде йти по всьому світу

Шана її й слава.

Ніде немає в усіх землях

Гір таких й садочків,

І лісів , і чорноземів,

І синів, і дочок.

Кожен мешканець Вкраїни

Має пам’ятати:

Йому рідною завжди є

Україна-мати.

Олександр Локтіонов– пенсіонер, житель с.Великий Митник, поет, майстер по чеканці, різьбленні по дереву. Росіянин за національністю, проте палко закоханий в Україну – свою другу Батьківщину. Тут створив сім’ю, тут народжуються поезії, як на російській так і на українській мові, тут працював і живе до нині. Автор всім серцем вболіває за Україну, її багатостраждальну долю.

Країно моя

Плаче криваво душа

За тебе, страждальна країно,

А мозок складає вірша

Про тебе, моя Україно.

Ти в серце моє увійшла,

Натхнення мені дарувала,

Добро в моїх діях знайшла,

Чар-зіллям мене напувала.

Кохаю, до болю, пісні

І мову твою калинову.

Садками цвітеш навесні,

Свою приміряєш обнову.

Увесь, з потрухами, я твій.

І серцем гарячим з тобою.

Присвячую вірш тобі свій,

За тебе готовий до бою.

Я вірю у долю твою,

Вона і свята, і висока.

Сини захищають в бою,

Твою незалежність і спокій.

04.2015р.

четверг, 20 августа 2020 г.

Поетична естафета «Україна в поетичних рядках земляків» ( день четвертий)

 


Сьогодні четвертий день поетичної естафети «Україна в поетичних рядках земляків», присвяченої 29-ій річниці Дня незалежності України.

Оксана Ковтуненко-Гавура– методист по культурно-дозвіллєвій роботі Хмільницького районного Будинку культури, самодіяльна поетеса, дипломант ( ІІІ місце) обласного конкурсу читців «Кобзар і Україна ( 2019 р.), член любительського об’єднання «Читацьке коло», член літературно-мистецького клубу «Золота троянда», автор збірки «Душі моєї сповідь» та співавтор ще кількох поетичних збірок. Краса природи рідного краю, його культурна, пісенна спадщина полонять душу і надихають на творчість.

Що є для мене Україна

Що є для мене Україна?

Моя земля, моя родина

І материнська колискова,

Й багата українська мова.

Що є для мене Україна?

Безкрає поле скатертинне,

Ліси зелені стоголосі

І голубого неба просинь.

Що є для мене Україна?

Моє майбутнє й мого сина.

Натхнення і любов єдина –

Ось що для мене Україна!

Люблю тебе, мій рідний краю!

Люблю тебе, мій рідний краю,

Моя країно дорога!

Ти вічно житимеш, я знаю!

Хоч доля в тебе непроста.

Люблю безмежнії простори,

Ліси зелені, синь морів

І спів трембіт в Карпатських горах,

І хлібний аромат ланів!

Люблю тебе, прекрасна земле -

Колиско пращурів моїх!

Вклоняюся тобі доземно

За доньок славних і синів!

Люблю тебе, країно мила!

Віддам тобі життя своє.

Люблю за міць твою і силу,

За те, що ти у мене Є!

Українська мова

Ой, як чудово, веселково

Звучить для мене рідна мова!

Вона співуча, солов’їна,

В ній – серце неньки-України,

В ній - дух козацтва непоборний,

Народу сила чудотворна.

Вона – немов калини цвіт,

І їй вже так багато літ.

Вникайте у глибоку сутність,

Первинну мовну самобутність

І не цурайтеся ніколи

Багатої своєї мови!

Вірш «Люблю тебе, мій рідний краю!» читає автор Оксана Ковтуненко- Гавура

Оператор - керівник народної аматолрської кіностудії "Гіпаніс" - Максим Загородній

среда, 19 августа 2020 г.

Поетична естафета «Україна в поетичних рядках земляків» ( день третій)

 

Сьогодні третій день поетичної естафети « Україна в поетичних рядках земляків», присвяченої 29-ій річниці Дня незалежності України.

Петро Поліщук – пенсіонер, житель села Вишеньки, працював економістом в колгоспі, самодіяльний поет, автор збірки «Листи у вічність». В його зошитах, написаних власноруч, сотні віршів на різну тематику. Поет небайдужий до чужого горя, вміє радіти щастю ближнього та любить свою рідну землю.

Гімн Україні.

Вставай, Україно!

Вставай же раненько!

Розправ в своїх крилах могуть.

Вставай, Україно, вставай, моя ненько,

Вже промені сонця встають.

Як Боже проміння, і ти з діточками

Рости і здіймайся у вись.

Своїми синами, дочками своїми,

Як мати пишайся й гордись.

Засій з ними поле, нехай щедро сходить,

Насіння посій непросте.

Нехай же від нього лиш щастя зародить,

Хай воля і правда зросте!

І голосно гімн цей фанфари затрублять,

Святою буде твоя кров.

І світ весь і діти цю неньку полюблять,

І вічна це буде любов!

5.03.2003р.

Зажурюсь

Земле моя, рідна Україно!

Я струмком у ріки твої вллюся.

Думами про тебе наодинці

Зажурюся знову, зажурюся.

Як ті дикі гуси, мої думи

Веснами до тебе повертають,

Легшають й становляться важкими,

Коли в вирій птахи відлітають.

Я до них стараюсь приєднатись,

Записати журавлину ноту,

Роздивитись землю України

З висоти пташиного польоту.

І навіщо райські нам куточки

Із країн далеких, із Майямі?

Наша теж одягнена країна

Квітами, ланами і гаями.

Все дала нам матінка природа,

Щоб по Божій жили ми потребі.

Хліб ростили, тішились, родились.

Жайворонка слухали у небі.

Тільки за стосунки межи нами,

Люди, українці, я боюся…

Через це тобою, Україно,

Зажурюся знову, зажурюся… (25.08.1997 р.)

Вірш Петра Поліщука «Гімн Україні» читає переможець районних та обласних конкурсів читців, гуморист, переможець районного конкурсу «Людина року – 2018» в номінації «Юні таланти» - Сергій Гутнік з сМорозівка Лип’ятинської сільської ради.

Оператор - керівник народної аматолрської кіностудії "Гіпаніс" - Максим Загородній


«Твоя душа - це пісня» - день пам’яті музиканта Коцулима Василя Тимофійовича

 

Сьогодні  вшануємо пам’ять талановитого музиканта, композитора, співака, хормейстера, засновника та керівника народного аматорського колективу української пісні «Зорецвіт» КЗ «Хмільницький РБК», Василя Тимофійовича Коцулима, знаного не тільки в районі та області, а й далеко за їх межами.

Рівно три роки тому в цей день, на  свято Преображення Господнього , відійшла у вічність душа цієї Людини.

Сумуємо разом з близькими і рідними, з учасниками хорового колективу «Зорецвіт», з усіма, хто знав, поважав Василя Тимофійовича. Вічна йому пам'ять!

Пропонуємо вашій увазі твори, написані в пам’ять про талановитого митця сцени.

Пам’яті Василя Коцулима,

керівника хору «Зорецвіт»

присвячується!

Чудовою людиною був цей чоловiк,

Життя любив i пiсню українську,

Але скiнчився на землi вже його вік,-

Душа руша в небесну синь вселенську.

А ми продовжуєм своє життя

З його пicнями та з любов’ю в серцi,

Дай Бог, його душi щасливе майбуття,

Таке яскраве, як зірки на небі.

Вiн поруч з нами,- ми це вiдчуваєм

I пам’ятати будемо завжди.

А зараз в його честь ми заспiваєм,

Про шлях його життєвий на землi!

( Галина Вірт, м.Одеса. У день

похорону, 21 серпня 2017 року)

Твоя душа - це пісня

( пісня-присвята)

Твоя душа – це пісня, в якій любов живе,

Вона неначе небо, в ній сонце золоте.

Твоя душа закохана покинула цей світ, /

Неначе птах сполоханий, сумує «Зорецвіт». _ 2р.

Душі струна обірвана… Затужить в небі птах…

Ця пісня недоспівана живе в наших серцях.

Нехай сльозами-росами калини плаче цвіт, /

Разом з дощами-грозами заплаче «Зорецвіт». /2р.

У просторі небесному тепер навіки ти,

Зорею світанковою нам світиш з висоти.

Піснями був наповнений життєвий твій політ, /

То ж вічно пам’ятатиме тебе наш «Зорецвіт»… / 2р.

(Гавура О.П.,учасниця хору «Зорецвіт», 20.08.2017 р.)