Майстер – клас з розпису писанки

                 Уже незабаром на землю зійде чудове свято Великодня, святе і чисте, як безхмарне весняне небо, гарне, як молоде життя. Срібні голоси церковних дзвонів сповістять світу про урочисту подію Воскресіння Христового і лунатимуть звідусіль щирі вітання «Христос Воскрес!», «Воістину Воскрес!».

         Великдень в українців завжди асоціюється з писанкою. Важко собі уявити Великдень без писанок, які й око радують  і нечисту силу відганяють. І це зрозуміло. Розписане по-мистецьки яйце створює особливий, святковий настрій. Писанка – це витвір мистецтва. Не випадково все найкраще в Україні завжди порівнюється з писанкою. У народі про гарну дівчину часто кажуть: «Така гарна, як писанка». Тарас Шевченко красу українського села змальовував такими словами:

Село на нашій Україні,

Неначе писанка село…

          Виконувались писанки здебільшого в п’ятницю, перед Великоднем. Багато наших бабусь, жінок уміють писати писанки. У міфології багатьох народів можна знайти оповідь про яйце, з котрого постав світ. Наші предки вірили, що саме з яйця утворився світ: зі шкаралупи – небо, із плівки, що її встеляє, – небосхил та хмари, із білка – вода, а з жовтка – земля з усіма її багатствами.

         Звичай розмальовувати яйця такий давній, що слід його губиться десь у сивій давнині. Вважалося, що розмальовувати писанку не мав права той, хто нещодавно з кимось сварився чи гнівався. Писанки не лише захищають людину від зла, а й приносять добро, достаток. Виконуючи їх, людина сповнюється добротою, вважалось у християн.

          21 квітня  для працівників культури району  знана майстриня Інна Михайлівна Громова   провела майстер – клас з розпису писанки.

         З гарними помислами та великим бажанням навчитись розписувати писанки зібрались 15 культосвітніх працівників. Дві години занять пролетіли, як мить. Писанки вийшли гарними та різноманітними. Дякуємо Інні Михайлівні за цікаву розповідь про писанки та здобуті знання.