Випікання обрядового весільного короваю, як елемент нематеріальної культурної спадщини Хмільниччини

 Хліб в Україні споконвіку шанувався як Божий дарунок, хоча добували його важкою працею. Давність хліборобської культури на нашій землі підтверджується не тільки археологічними знахідками, але й багатством обрядів та фольклорного матеріалу.

         Територія Хмільницького району – унікальна пам’ятками історії, культури та археології, яку потрібно зберігати і досліджувати. Саме тому на підставі проведеного дослідження відділом культури райдержадміністрації та за підтримки Лип’ятинського сільського голови Петра Іщука в селі Морозівка було проведено обряд  випікання весільного короваю.

         Учасники ініціативної групи Рябоконь Людмила Василівна, Іщук Галина Дмитрівна, Дроненко Галина Павлівна, Сторожук Леся Леонідівна та Блажевська Тетяна Володимирівна провели найяскравішу частину весільного обряду – випікання короваю.

. Все дійство постійно супроводжувалося піснями та звичаями, притаманними цьому таїнству, адже в обряді випікання короваю немає нічого випадкового, зайвого. Тісто завжди місять одночасно дві жінки.

Майстерно замісити тісто і виготовити з нього вироби – справа нелегка. Вона потребує хисту і терпіння, проте результат вийшов неперевершений.

  Сьогодні на Вінниччині створено реєстр нематеріальної культурної спадщини регіону, до складу якого увійшли сім елементів з різних районів і є сподівання, що у майбутньому й елемент нематеріальної культурної спадщини - випікання обрядового короваю в селі  Морозівка увійде до складу обласного реєстру, адже подільські обрядові хліби є унікальними.

   Зберігаймо культурні надбання заради національної пам’яті та ідентифікації району. Власне, ці речі і є тим фундаментом нашої держави, що творять нашу ідентичність.