Поетична естафета «Україна в поетичних рядках земляків» ( день шостий)

Сьогодні шостий день поетичної естафети «Україна в поетичних рядках земляків»,присвяченої 29-ій річниці Дня незалежності України.

Людмила Степанова( 1961 р.н.)– хмільницька поетеса, член літературно-мистецького клубу «Золота троянда», співавтор літературно-мистецького альманаху «Подільська пектораль» (2002р.), автор кількох власних збірок. Патріотичні вірші майстрині слова сповнені великої любові до краси рідного краю, в них ми бачимо багатий довколишній світ природи, що характеризує рідну Батьківщину.

Україні

Людмила Степанова

Сьогодні сумувати я не стану.

Цей дощ і холод, прошуміло літо…

Хоч я люблю, коли весною зрання

Нас вишні обсипають білим цвітом.

Я знов п’янію від духмяних квітів,

До них горнуся серцем, як дитина,

Чи можу цим жоржинам не радіти?

Та це ж моя квітуча Україна!

Тут чорнобривці виплекала ненька,

Он ягоди в калині дозрівають,

Ось тут моя хатинонька рідненька.

Де в лузі верби восени співають.

Уже зібрались птахи відлітати.

Десь зимувати в край чужий полинуть,

Та їх я буду тут завжди чекати,

Любити землю, дім свій – Україну!

Мій краю

Відцвітає ружа у саду,

Пахнуть трави скошені, духмяні.

Босими ногами тут пройду,

Сиплять згадки в лузі роси ранні.

Слухаю у вербах вітерець,

Слухаю мелодію озерця.

Просковзнувсь в долоні промінець,

Розілляв тепло і ніжність серця.

Чом щезають всі пусті слова,

Губляться образи і тривоги,

Цвітом знов дурманить голова,

Як впаду у трави босоногі?

Тут нап’юся ласки досхочу,

Сон хатини рідної впіймаю.

Я до тебе, краю, прилечу,

Хоч не пташка й крил міцних не маю.

Вірш Людмили Степанової «Україні» читає дипломант (ІІ місце) районного конкурсу читців «Тарас Шевченко – батько української нації», активна учасниця художньої самодіяльності Клітенського сільського клубу – Анастасія Молот