Поетична естафета «Україна в поетичних рядках земляків» ( день сьомий)

 

Сьогодні сьомий день поетичної естафети «Україна в поетичних рядках земляків»,присвяченої 29-ій річниці Дня незалежності України.

Світлана Гаврилова (1948 р.) – жителька с.Уланів, педагог, поетеса, громадський діяч, активна учасниця художньої самодіяльності Уланівського СБК, керівник літературного об’єднання «Світоч», автор майже десятка поетичних збірок. Її твори часто друкуються в ЗМІ. З 1974 по 2005 рік працювала вчителем історії в Росії, та любов до рідного краю пронесла і зберегла у серці на все життя. В житті на першому місці завжди були родина, книга, українська пісня.

Може, щось є на світі краще

Може, щось є на світі краще,

Там і море, і пальми ростуть,

Зорі ближче і світять інакше

Та, повірте, не в тому суть.

Там прекрасно; і сонце в півнеба,

І зими там ніколи нема…

Нам такої країни не треба,

Бо немила та серцю земля.

Присягаю своїй я країні!

І величним просторам її!

І річкам, і озерам синім,

Тут зросли ми – і я, і ти.

Я клянусь короваєм хліба,

Що зростає тут з давніх-давен,

Що чужих нам країв не треба,

Ще прийде України день!

Я цілую – як вищу святиню –

Благородні твої прапори,

Захищати тебе, любиму,

Встануть доньки твої і сини.

Ми клянемось про тебе дбати,

Щоб минула тебе біда,

Ти – найкраща у світі мати,

Батьківщино ( святая) твоя і моя!

Україно моя!

Україно моя, скільки в тобі віків,

Скільки горя зазнала ти, скільки печалі.

Скільки мудрості в людях та щирих до всіх почуттів.

І які дивовижні у просторі синії далі.

Скільки рік, що повільно течуть в берегах,

Золотого піску, що обрамлює їх величаво.

Тут до бою народ піднімала стальна булава

І в століттях про тебе лунала достойная слава.

Україно моя, ти навіки любима земля.

Кожен нині пророк, тільки дехто зухвало шепоче.

Ніби в людях гідності не стало, та й сили нема.

Темні дні забуття Україні сьогодні пророчать.

Земле рідна моя, вірю щиро і свято в народ,

Вірю в те, що майбутнє твоє величаве.

Ми піднімемось дружно і разом підемо в поход,

І до щастя відродиться наша з тобою держава.

Не забудемо тих, хто поліг у святій боротьбі,

І Шевченка слова будуть знову, як завжди, пророчі.

Розквітала б земля, суверенна держава моя,

Більш нічого для щастя серденько бажати не хоче.

Патріотичну поезію Світлани Гаврилової читають члени літературного об’єднання «Світоч»села Уланів. Вірш «Моє село – душі криниця» читає дипломант ( ІІІ місце) районного конкурсу читців «Тарас Шевченко – батько української нації »( 2019 р.) - Шкорба Вероніка (13 р.). Вірш «Люблю тебе, слова шукаю" читає Коваленко Валерія (16 р.)– учасниця районного конкурсу читців.