Сьогодні третій день поетичної естафети
« Україна в поетичних рядках земляків», присвяченої 29-ій річниці Дня
незалежності України.
Петро Поліщук – пенсіонер, житель села Вишеньки, працював економістом в колгоспі,
самодіяльний поет, автор збірки «Листи у вічність». В його зошитах, написаних
власноруч, сотні віршів на різну тематику. Поет небайдужий до чужого горя, вміє
радіти щастю ближнього та любить свою рідну землю.
Гімн Україні.
Вставай, Україно!
Вставай же раненько!
Розправ в своїх крилах могуть.
Вставай, Україно, вставай, моя ненько,
Вже промені сонця встають.
Як Боже проміння, і ти з діточками
Рости і здіймайся у вись.
Своїми синами, дочками своїми,
Як мати пишайся й гордись.
Засій з ними поле, нехай щедро сходить,
Насіння посій непросте.
Нехай же від нього лиш щастя зародить,
Хай воля і правда зросте!
І голосно гімн цей фанфари затрублять,
Святою буде твоя кров.
І світ весь і діти цю неньку полюблять,
І вічна це буде любов!
5.03.2003р.
Зажурюсь
Земле моя, рідна Україно!
Я струмком у ріки твої вллюся.
Думами про тебе наодинці
Зажурюся знову, зажурюся.
Як ті дикі гуси, мої думи
Веснами до тебе повертають,
Легшають й становляться важкими,
Коли в вирій птахи відлітають.
Я до них стараюсь приєднатись,
Записати журавлину ноту,
Роздивитись землю України
З висоти пташиного польоту.
І навіщо райські нам куточки
Із країн далеких, із Майямі?
Наша теж одягнена країна
Квітами, ланами і гаями.
Все дала нам матінка природа,
Щоб по Божій жили ми потребі.
Хліб ростили, тішились, родились.
Жайворонка слухали у небі.
Тільки за стосунки межи нами,
Люди, українці, я боюся…
Через це тобою, Україно,
Зажурюся знову, зажурюся… (25.08.1997 р.)
Вірш Петра Поліщука «Гімн Україні» читає переможець
районних та обласних конкурсів читців, гуморист, переможець районного конкурсу
«Людина року – 2018» в номінації «Юні таланти» - Сергій Гутнік з с. Морозівка Лип’ятинської
сільської ради.
Комментариев нет:
Отправить комментарий