З давніх-давен український народ
підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь
пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій
військовий обов’язок.
Афганістан… Уже 30 років у
нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої
мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського
пекла.
З 13
лютого по 18 лютого у фойє КЗ «Хмільницький РБК» експонувалась виставка речей
солдатського побуту та фрагментів зброї часів афганської війни з музею
Афганської слави, біля стенду загиблих наших земляків, 9
воїнів-інтернаціоналістів, які не повернулися
живими до батьківських осель в нашому районі. Не відболить це горе, не
виплачеться і не від печалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і
сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України.
Вони були б добрими майстрами, вчителями, лікарями, робітниками,
справжніми господарями своєї землі. Але чужа війна відібрала у них таку
можливість.. Не повернулися вони додому…
15 лютого - особливий день для афганців. Цього дня закінчилась нарешті
війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день
виведення радянських військ з Афганістану. Вони пройшли пекло цієї війни
і не поповнили списки загиблих. Вони і є тією пам’яттю, що пише історію.
. За кожним
воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У
страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з
перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби,
ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і
гідність.
Комментариев нет:
Отправить комментарий